Menu

30 серпня 2014 року виповнилося сто тридцять років із часу заснування Національного університету харчових технологій (НУХТ) — одного з найстаріших навчальних закладів України, що готує фахівців для всіх галузей харчової і переробної промисловості. Історія університету — яскраве відображення економічного розвитку країни, її науково-технічного прогресу, суспільно-політичного та культурного життя.

Виникнення спеціалізованого навчального закладу пов’язане, з одного боку, з розвитком освіти в Російській імперії, створенням Київського відділення Російського імператорського технічного товариства, а з іншого – необхідністю підготовки інженерно-технічних кадрів вищої і середньої ланки для цукрового виробництва, галузі, що на той час найбільш інтенсивно розвивалася.

 

БІЛЯ ВИТОКІВ (1871-1916).

У 1871 р., згідно з рішенням заснованого у 1870 році Київського відділення Російського технічного товариства, провідні учені – професори Д.І. Менделєєв, О.М. Бутлеров, Ф.М. Гарнич-Гарницький, П.П. Алексєєв, М.А. Бунге та інші – читали курси публічних лекцій, а кошти, отримані за них, перераховували у фонд організації училища цукроварів.

Прийняття Положення про училище дозволило Київському відділенню Російського імператорського технічного товариства на своєму засіданні 15 лютого 1884 р. ухвалити рішення про відкриття у місті Сміла технічних класів на базі училища графів Бобринських. Підприємства графа Олексія Бобринського – цукрозаводчика, засновника цукрової промисловості в Україні, зусиллями родини якого Київ став «цукровою столицею» світу, особливо потребували висококваліфікованих кадрів.  Згідно зі Статутом першим керівником Смілянських технічних класів став професор М.А. Бунге.

Ще до отримання статусу училища Смілянські технічні класи стали зразком організації навчального процесу. Так, на першій Всеросійській гігієнічній виставці у Санкт-Петербурзі (1893 р.) навчальний заклад графів Бобринських отримав Золоту медаль; на XVI Всеросійській Промисловій і Художній виставці (1896 р., Нижній Новгород) Смілянські технічні класи отримали диплом І розряду.

 

ЯКІСНИЙ ПОСТУП У СТАТУСІ (1917-1929).

Навесні 1917 року Смілянські класи рішенням Міністерства народної освіти отримали статус середнього хіміко-технічного училища з 4-річним терміном навчання. Уже в 1924 році Смілянський технікум став єдиним технікумом цукрового виробництва не тільки в межах України, а й Радянського Союзу. Випускники технікуму отримували кваліфікацію інженерів-хіміків і інженерів-механіків.

 

ПЕРЕВЕДЕННЯ ІНСТИТУТУ ДО КИЄВА (1930).

У 1930 році на базі Смілянського інституту цукрової промисловості, а також цукрових факультетів Кам’янець-Подільського хімічного інституту і Київського політехнічного інституту був створений  Київський інститут цукрової промисловості (КІЦП). Інститут мав три факультети: цукровий (хімічний), механічний (устаткування цукроварень) та економічний; підпорядковувався Союзцукру Народного комісаріату торгівлі СРСР. Вже у листопаді 1931 р. інститут отримав власне приміщення (доти студенти навчалися у Смілянському та Київському відділеннях) у районі Повітрофлотського проспекту.

У 1935 році КХТІХП перейменували на Київський технологічний  інститут харчової промисловості ім. А.І. Мікояна. Під цією назвою він не лише здобув визнання і посів чільне місце у вищій школі колишнього Радянського Союзу, а й був знаний далеко за його межами. У ці роки пріоритетним став акцент на підготовку власних науково-педагогічних кадрів. Із 1935 р. інститут отримав право присуджувати науковий ступінь кандидата наук і приймати до захисту докторські дисертації. Вчених інституту залучали до створення устаткування і впровадження новітніх технологій для галузей харчової промисловості.

Київський технологічний інститут харчової промисловості став одним із провідних вишів країни. У 1938-1939 навчальному році його було занесено до Книги  кращих вищих навчальних закладів республіки, а в лютому 1941 р. визнано кращим навчальним закладом серед ВНЗ Наркомату харчової промисловості СРСР.

 

У ГОРНИЛІ ВІЙНИ (1941-1945).

За часів війни 1941-1945 рр. ВНЗ було евакуйовано, а з 1943 р. починається відновлення фактично повністю зруйнованої матеріально-технічної бази закладу. Понад 600 працівників і студентів приєднались до лав армії.

 

ВІДБУДОВА ТА РОЗВИТОК (1946-1990).

Після війни ущент зруйновану навчальну та виробничу базу КТІХП урядові органи ухвалили відновити на новій території у центрі міста, між вулицями Володимирською, Тарасівською і Льва Толстого.

Інститут швидко зростав. У середині 1950-х рр. завершилася перша черга масштабної відбудови – ввели в експлуатацію секції головного корпусу, актову залу на 800 місць, гуртожитки, житлові приміщення; зросли виробничі потужності. 

У 1963 р. на базі існуючого технологічного факультету створено факультети технології цукристих речовин та технології бродильних виробництв; зі складу механічного факультету виділено факультет теплоенергетики та автоматизації. Другим кроком стало відновлення роботи економічного факультету, переведеного раніше до Одеси. Наступним етапом стало відкриття у 1965 р. нового факультету – технології м'ясо-молочних виробництв. Створювалися, відповідно, і нові кафедри та лабораторії. За ініціативи ректора (І.Г. Грицюк) на роботу до інституту були запрошені провідні вчені –  академік Й.З. Штокало, професори В.М. Стабніков, А.А. Наумов, О.М. Шалигіна, М.С. Пасічник та інших. Обсяг наукових досліджень за п'ятиріччя – з 1965 по 1970 рр. – порівняно з попереднім періодом збільшився в 3,5 рази, а економічна ефективність від їх впровадження підвищилась майже в 7 разів.

Зміцненню зв’язків науки з виробництвом сприяла і виробнича практика студентів. Згідно з наказами головних управлінь відповідних міністерств, інститут використовував як бази практики 120 цукрових і 36 спиртових заводів, 27 кондитерських фабрик, 52 хлібозаводи, 27 пивзаводів та шість заводів медичних препаратів і білкових вітамінних концентратів.

На початку 70-х років у структурі КТІХП, відповідно до Статуту, функціонувало вісім факультетів: механічний, теплоенергетики і автоматизації харчових виробництв, технології цукристих виробництв, технології хлібопекарських виробництв, технології бродильних виробництв, технології та обладнання виробництв м'ясної і молочної промисловості, інженерно-економічний та загально-технічний. Вони об'єднували 32 кафедри.

Професорсько-педагогічний склад станом на 1 січня 1971 р. нараховував 362 викладачі, в тому числі 18 докторів наук та 208 кандидатів наук.

З 1974 по 2003 рр. ректором КТІХП, а згодом УДУХТ (з 1993 р.) і НУХТ (з 2002 р.) був доктор технічних наук, професор, академік Української академії аграрних наук, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки І.С. Гулий.

 

ЗА ЧАСІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ.

У 1993 році за результатами державної акредитації КТІХП був надано статус вищого  державного навчального закладу IV рівня та  назва "Український державний університет  харчових технологій". У 2002 році, враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання  результатів діяльності університету, його вагомий внесок у розвиток національної освіти  і науки, Указом Президента України університетові надано статус Національного. Відтоді він носить назву "Національний університет харчових технологій" (НУХТ) 

Сучасний НУХТ потужний освітній та науковий центр, в якому навчається близько 30 тисяч  студентів і слухачів. До складу НУХТ крім базового навчального закладу у м. Києві входять 2  Інститути післядипломної освіти, 13 коледжів і  технікумів, 8 регіональних навчально-наукових  центрів, розташованих у різних регіонах України.  Педагогічний колектив університету налічує 550  викладачів: 21 академік, понад 100 професорів  та докторів наук, більше 400 кандидатів наук.  В університеті функціонує аспірантура, докторантура, де готують фахівців вищої кваліфікації, та 7 спеціалізованих вчених рад із захисту  дисертацій за 15 науковими спеціальностями.

Сайт університету НУХТ

Сайт факультету БТЕК

Instagram кафедри

Журнал успішності студента

Погода в Києві

Статистика

Користувачі
5
Статті
176
Перегляди статей
32284
Go to top